Тарапласт - ПЭТ тара
 
  Производство ПЭТ-тары, г.Днепропетровск   (056) 790-48-12
укр рус англ
     Что такое ПЭТ?
     Бутылка ПЭТ
     Банка ПЭТ
     Одноразовый
      стакан
     Эксклюзивная
      продукция
     Преимущества ПЭТ
     Безопасность
     Статьи
     Партнеры
     Карта сайта
     Контакты

Партнеры
Рекомендуем купить сольвент на http://nposintop.com

Накладные настенные светильники Flos Architectural

Рубрики статей
 • разное
 • ПЭТ-тара и упаковка
 • упаковка и хранение пищевых продуктов
 • властивості пакувальних матеріалів

По вопросу размещения тематических статей на сайте обращайтесь на: uastainless@yandex.ru или по icq: 89364512

Реклама
Производство емкостей под любые нужды. Гарантия качества. Звоните
spb-emkosti.ru
Производство пакетов полиэтиленовых. Любые размеры. Любая сложность
sinterkom.ru
Каждый день цена на ремонт iphone растет! Успевайте сегодня
iphoneservices.kiev.ua


главная > статьи > Короткі історичні відомості про виробництво паперу і картону

Короткі історичні відомості про виробництво паперу і картону

18 декабря 2014
 властивості пакувальних матеріалів

Попередником паперу був папірус. Його виготовляли (в стародавньому Єгипті близько 3,5 тис. років до н.е.) з болотної очеретяної рослини Cyperus Papyrus ("що виникає із води"), яка росте у низовинах річки Ніл. Ця рослина має пряме тригранне стебло висотою до 5 м. Для виготовлення листа папірусу використовувалася тільки нижня частина стебла завдовжки близько 60 см. Її очищали від зовнішнього шару, а білу серцевину розрізали ножем на тонкі вузькі смужки і 2-3 дні витримували у свіжій воді для набухання і видалення водорозчинних речовин. Розм'якшені смужки розміщували на дошці, прокочували дерев'яною каталкою, потім знову замочували на добу, прокочували і знову занурювали у воду. Після цих операцій смужки ставали напівпрозорими і мали кремовий відтінок.

Для одержання листів підготовлені смужки укладали на бавовняну тканину паралельно один одному внапусток, другий шар укладали в поперечному напрямку. Листи накладали один на другий із використанням сукняних прокладок, зневоднювали під пресом, після чого сушили на сонці і прасували гладким каменем. З листів склеювали довгі смуги, що згортались у сувої.

Виробництво папірусу в Єгипті процвітало протягом ряду століть, причому виробляли багато сортів - від найтонших листів до грубої обгортки.

Приблизно у V ст. виробництво папірусу скорочується, з'являються такі конкуренти як пергамент і декілька пізніше - папір, а у X ст. промислове виготовлення папірусу зовсім зникло.

В II ст. до н.е. в Малій Азії (в Пергамському царстві, м. Пергам) було організоване виробництво прекрасного матеріалу для листа, але не з папірусу, а з особливим способом оброблених шкір молодих тварин - телят, ягнят, козенят, віслюків. За назвою міста цей матеріал стали називати пергаментом.

Пергамент був значно міцнішим, еластичнішим, довговічнішим. На ньому було легше писати, причому можна було писати з обох боків, а у разі потреби текст можна було змити і нанести новий. Однак пергамент був трудомістким і дорогим матеріалом. Для створення однієї книги потрібно було винищити до сотні тварин. Тому він був доступним лише багатим людям і поступився місцем паперу.

Відомо, що VII-VI ст. до н.е. для написання в стародавньому Китаї використовували лаковану шовкову тканину. Припускають, що її дорожнеча і послужила причиною створення китайських ієрогліфів, що дозволяє на малій поверхні викласти значний зміст. Пізніше (у II ст. до н.е.) із дрібних обрізків шовкової тканини, шляхом розтирання її у вологому стані між каменями і наступним пресуванням на гладкій поверхні, одержували повстяноподібний, пухкий, але більш дешевий матеріал - прототип паперу.

Цай Лунь узагальнив і удосконалив уже відомий у Китаї спосіб виготовлення паперу, відкрив основний технологічний принцип виробництва - утворення листового матеріалу з окремих волокон шляхом зневоднення на сітці з попередньо розведеної волокнистої суспензії. Він ввів нові знаряддя виробництва - ступку з товкачем, що замінюють плоскі камені і сито, сітчасту форму, тобто застосував предмети домашнього посуду, що сприяло широкому виробництву паперу вдома. Метод Цай Луня дозволив використовувати будь яку рослинну сировину і відходи: лубове волокно тутового дерева і верби, пагони бамбука, солому, траву, мох, водорості, усяке ганчір'я, клоччя. Однак основним видом сировини для виробництва паперу в Китаї були луб'яні волокна шовковиці або тутового дерева. Листя із гілок шовковиці використовувалось для годування шовковичних гусеней, а гілки залишались як відходи. З них зрізалася кора, що замочувалась на якийсь час у воді, після чого з неї зіскрібали зовнішній твердий шар, висушували на повітрі і постачали у торгівлю. При подальшій обробці луб знову замочувався на декілька днів у воді, а потім розділявся на грубий зовнішній шар (йшов на виготовлення паперу нижчого ґатунку) і більш м'який внутрішній (для більш тонких і дорогих видів). Розсортовані таким способом волокна лубу протягом декількох годин піддавалися варінню у відкритих чанах із золою або вапняним молоком. Зварений луб промивався водою, оброблявся в ступці або укладався на дерев'яні колоди чи кам'яні плити і піддавався ударам молотків з особливими насічками доти, поки він не починав розпадатися на окремі волокна.

Подрібнену масу направляли у черпальний чан, де її розбавляли водою і проклеювали рослинними соками або крохмальним клейстером. Для осадження клею на волокнах використовували кислі рослинні соки (сік незрілого винограду). Лиття листа здійснювали за допомогою черпальної форми, обтягнутої знизу тканиною. Відлитий лист паперу підсушували на формі, потім за допомогою щітки або палички знімали і розкладали на дерев'яному гладко відполірованому помості для сушіння на сонці.

Найбільш поширене використання паперу (для листа, виготовлення парасольок, штучних квітів, серветок, рушників, будівельних матеріалів) було у Китаї.

Європейський мандрівник Марко Поло, що відвідав Китай у XIII ст. відмічав, що в Китаї папір надзвичайно поширений, виробляють білий папір із бавовни, а сірий - із луб'яних волокон місцевої шовковиці.

Папір відрізнявся високою якістю і надзвичайною довговічністю. Збереглись документи написані більше 1,5 тис. років тому.

Китайці ревно берегли секрет виробництва, однак у 611 р. їм оволоділи японці, які застосовували ряд нових волокон із місцевої сировини.

Першим центром розвитку паперового виробництва на Близькому Сході було м. Самарканд після того, як у 751 р. араби перемогли китайців.

Вони значно вдосконалили досвід китайців - в якості сировини використовували конопляні канати, льняне ганчір'я і бавовну. Ганчір'я піддавали відбілюванню (на ніч занурювали у вапняне молоко, а на день розстеляли на траві під сонцем), розрізали, промивали, піддавали механічній обробці до однорідної волокнистої маси, далі проводили розведення і лиття. Сушили на повітрі, проклеювали клейстером, виготовленим із борошна і пшеничного крохмалю. Після закінчення сушіння розгладжували кісткою, деякі зразки склеювали в сувої завдовжки до 50 м.

Араби замінили процес оброблення паперової маси в ступці з товкачем на стирання її між каменями, пристосувавши мірогиницькі жорна, що приводились у рух силою тварин, а пізніше водяним колесом. Оскільки розмелювання паперової маси є основним процесом, то на берегах річок почали будувати паперові млини.

В Європу, спочатку в Іспанію, Італію, Францію пізніше в інші країни мистецтво виробництва паперу перейшло від арабів у XI - XII ст.

Італійці винайшли спосіб нанесення на папір водяних знаків, для проклеювання застосували тваринний клей, а замість млина ступу, що забезпечувала приготування якіснішої паперової маси.

В Україні власне ручне виробництво паперу з'явилось у Києво-Печерській лаврі і в Галичині у XII - XIII ст., а в центральній Росії лише в середині XVI ст. Перше історично засвідчене виробництво паперу в Україні було у м. Буськ Львівської обл., про що свідчать водяні знаки, виявлені на папері, виготовленому у 1541-1586 р.

Вважають, що Петро Мстиславець був першим російським папірником, і саме ним у 1523 р. у м. Острозі в Україні і у 1526 р. у м. Вільнюсі були побудовані паперові млини.

У 1670 р. в Голландії для розмелювання паперової маси відкрито рол, що в три рази потужніший ніж громіздка ступа.

ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" - одне з найстаріший підприємств на Україні, побудоване у 1787 р.

Мал. 6.1. Папероробна машина Луї Роберта

У 1799 р. французом Луї Робертом в Гессені біля Парижа створена перша папероробна машина (рис. 6.1), яка займала площу 4,5 м .

Вологе полотно спочатку намотувалось на приймальний вал, а потім розмотувалось і сушилося на повітрі. Продуктивність машини складала близько 100 кг паперу на добу.

Луї Роберт, не маючи засобів для удосконалення своєї машини, продав патент своєму хазяїну. Патент був перепроданий англійському фабриканту Фурдриньє, на заводах якого механік Донкін в 1803 р. виготовив значно вдосконалений перший промисловий зразок. У Франції папероробна машина була вперше встановлена в 1815 р.

В Росії в 1816 р. на Петербурзькому ливарному заводі виготовлено першу папероробну машину і пущено на Петергофській паперовій фабриці (мала 8 сушильних циліндрів, що обігрівалися парою). Машини Донкіна з сушильними циліндрами з'явилися лише у 1823 р. і обігрівалися жаровнями з вугіллям, а парою лише з 1829 р.

В наші дні машини працюють на швидкостях до 1000...2000 м/хв.




Другие статьи на тему властивості пакувальних матеріалів
   Скотч-стрічки
Скотч (scotch - скупий, економний) - полімерна стрічка з нанесеним на одну сторону клеєм. Існує біля 1000 видів скотч-стрічки.
   Розтягувані плівки
Для пакування промислових і продовольчих товарів серйозним конкурентом термоусадкової плівки є розтягувана полімерна плівка, яка відома серед фахівців як стретч-плівка. Така плівка має певні переваги над термоусадковою у разі використання її для пакування
   Плівки, що термозбігаються
Великого значення набули термоусадкові плівки, які під тепловим впливом скорочуються (усаджуються) і приймають форму продукту чи виробу. Ефект усаджування забезпечується орієнтаційною витяжкою плівки без подальшої її термофіксації. Для термофіксованих плівок з поліетилентерефталату і поліамідів, неорієнтованих плівок з поліефірсульфонів характерні безусадко- вість і висока стабільність розмірів за підвищених температур.
   Металізовані комбіновані матеріали
Протягом останніх років під час конструювання багатошарових пакувальних матеріалів застосовують металізацію полімерних плівок, паперу.
   Комбіновані матеріали на основі паперу і картону, матеріали на основі алюмінієвої фольги
До групи комбінованих матеріалів належать папір і картон з полімерним покриттям. З полімерів частіше за інші використовують поліетилен, співполімери етилену з вінілацетатом (наприклад, ЕВА), співполімери ПВДХ, поліпропілен.
   Комбіновані та багатошарові пакувальні матеріали.
Останнім часом набули широкого використання комбіновані та багатошарові пакувальних матеріали , які є композиційними. Цей поділ композиційних матеріалів досить умовний.
   Біо-, фото-, і водорозкладані пакувальні матеріали
За остані десятиліття знаходять розвиток і широке використання пакувальні матеріали з біо- (БРП), фото- (ФРП) і водорозкладаних полімерів (ВРП). Це новий клас пластичних матеріалів, які після використання розкладаються до двоокису вуглецю, води і біомаси - гумусу
   Особливості характеристик та структура полімерних пакувальних матеріалів на основі синтетичних полімерів, частина 4
Полікарбонати (ПК) - група термопластів - складні поліефіри вугільної кислоти і двохатомних спиртів загальної формули (-0-R-0-C0-)n. Найбільше промислове значення мають ароматичні полікарбонати, у першу чергу полікарбонат на основі бісфенолу А, завдяки доступності останнього, що синтезується конденсацією фенолу і ацетону.
 
Свяжитесь с нами

   +38 (056) 790-48-12
   +38 (068) 222-68-07
   E-mail:
   taraplast.com@gmail.com
   erin.sushkova@gmal.com

   Украина,
   г. Днепр
   (Днепропетровск),
   ул. Журналистов, 7


Схема проезда

Партнеры




Партнеры

главная | бутылка ПЭТ | банка ПЭТ | одноразовая посуда | что такое ПЭТ | преимущества ПЭТ | безопасность ПЭТ | статьи | карта сайта | контакты
 

ООО "Тарапласт", 2006 - 2010г. Все права защищены.