Тарапласт - ПЭТ тара
 
  Производство ПЭТ-тары, г.Днепропетровск   (056) 790-48-12
укр рус англ
     Что такое ПЭТ?
     Бутылка ПЭТ
     Банка ПЭТ
     Одноразовый
      стакан
     Эксклюзивная
      продукция
     Преимущества ПЭТ
     Безопасность
     Статьи
     Партнеры
     Карта сайта
     Контакты

Партнеры

Рубрики статей
 • разное
 • ПЭТ-тара и упаковка
 • упаковка и хранение пищевых продуктов
 • властивості пакувальних матеріалів

По вопросу размещения тематических статей на сайте обращайтесь на: uastainless@yandex.ru или по icq: 89364512

Реклама
Техники в аренду. Аренда строительной техники
farbe-nn.ru
Детский магазин / Пеленки впитывающие Пелигрин отзывы. Купите сейчас
mnogorazovyipodguznik.ru


главная > статьи > Фізичні властивості пакувальних матеріалів. Частина 3.

Фізичні властивості пакувальних матеріалів. Частина 3.

30 сентября 2014
 упаковка и хранение пищевых продуктов

Фізичні властивості пакувальних матеріалів

Частина 3

Продолжение. Начало статьи смотреть здесь: частина 1, частина 2

Вологість матеріалів, в тому числі сипких, впливає на їх властивості: щільність, текучість, коефіцієнт внутрішнього тертя тощо. Зв'язок вологи з матеріалом може бути механічним, фізико-хімічним та хімічним. Волога, що знаходиться між частинками матеріалу і на його поверхні, має механічний зв'язок з матеріалом. Фізико-хімічний зв'язок з матеріалом має та волога, яка проникає у пори частинок за рахунок адсорбції або дифузії. Хімічно зв'язана волога - це волога гідратна або кристалізаційна.

Механічно зв'язану вологу і частково фізико-хімічну можна видалити простим тепловим висушуванням, і таку вологу називають вільною, а вологу, що залишилася у матеріалі і не може бути повністю видалена з матеріалу простим нагріванням, - гігроскопічною. Для характеристики кількості вологи, що може міститися у твердих тілах, використовують два поняття: вологість і вологовміст.

Під вологістю Wв розуміють відношення ваги вологи, що міститься, наприклад, у сипкому матеріалі, до ваги вологого матеріалу:

де Gв і Gс - вага вологого і вага абсолютно сухого матеріалу.

Під вологовмістом W розуміють відношення ваги вологи, що міститься у сипкому матеріалі, до ваги абсолютно сухого матеріалу:

Величини Wв і W в деяких випадках виражають у відсотках. Присутність вологи у матеріалах збільшує його щільність. Зв'язок вологовмісту із щільністю для зернистих і кускових матеріалів виражається формулою:

а для пиловидних і порошкоподібних матеріалів -

де ρв і ρ - щільність вологого і сухого матеріалу; ρ1 - щільність частинок, що складають сипкий матеріал; ρж - щільність рідини, що заповнює пори сипкого матеріалу.

Методи визначення вологості матеріалів можуть бути розділені на прямі і непрямі. До прямих відносять висушування і екстракційний метод, за якого вологу дістають з матеріалу вологопоглинаючою рідиною з подальшим визначенням відсотку вмісту вологи в екстракті. Непрямі методи дозволяють судити про вологість шляхом вимірювання функціонально зв'язаних з нею величин. До них відносять: електричні, механічні, оптичні, калориметричні та ультразвукові. Із згаданих методів найбільш широке використання отримав метод висушування, як найбільш точний.

Гідрофобність - властивість, що проявляється нездатністю матеріалу змочуватися водою. Природа гідрофобності матеріалу може бути підсилена або придушена додаванням спеціальних речовин - гідрофобізаторів, активаторів, змочувачів. До гідрофобних матеріалів відносять парафін, воски, жири, кремнійорганічні рідини, деякі пластмаси. Поверхні матеріалів, що не схильні до змочування з кутом контакту з водою, що перевищує α ≥ 150°, називають зверх гідрофобними (рис. 4.2).

Гідрофільна (а) і гідрофобна (б) поверхня у трифазній системі вода - тверде тіло - повітря
Рис. 4.2. Гідрофільна (а) і гідрофобна (б) поверхня у трифазній системі "вода - тверде тіло - повітря": 1 - вода; 2 - тверде тіло; 3 - повітря; α - крайовий кут змочування

Гідрофільність - здатність матеріалу змочуватися водою.

Поверхнева енергія - це надлишок енергії у тонкому шарі матеріалу (речовини) біля поверхні дотикання тіл (фаз) у порівнянні з енергією матеріалу. Термін "поверхнева енергія" використовується звичайно для межі тверде тіло - газ (пара); якщо межуючі фази є твердим тілом і рідиною або рідинами, що не змішуються, користуються терміном міжфазна енергія. Питома поверхнева енергія на межі поділу фаз рідина - газ (пара) називається поверхневим натягом.

Поверхнева енергія пов'язана з міжмолекулярною взаємодією, оскільки стан частинок (атомів, молекул) на межі поділу фаз відрізняється від стану в об'ємі фаз внаслідок незкомпенсованості силових полів частинок на поверхні поділу. Стан поверхні і поверхневі сили мають суттєвий вплив у тих випадках, коли поверхня помітно розвинута (наприклад, у високодисперсних системах), при отриманні матеріалів (речовини) у вигляді тонких плівок, коли сфера дії приповерхневих сил співрозмірна з товщиною плівки, у капілярних явищах.

Поверхнева енергія визначається як робота (Дж/м2) утворення одиниці площі поверхні або як сила (Н/м), прикладена до контуру на поверхні, яка перешкоджає збільшенню поверхні. Для рідин молекулярної природи і твердих тіл поверхнева енергія дорівнює: для зріджених інертних газів - одиниці мДж/м2; органічних речовин - десятки мДж/м2; речовин іонної природи перші сотні мДж/м2: металів - від долей Дж/м2 (легкоплавкі) до декількох Дж/м2 (тугоплавкі).

Поверхнева енергія води складає приблизно 0,0727 Дж/м2. У конструкційних матеріалів ця величина близька до 1,0 Дж/м2. Поверхнева енергія алмаза дорівнює 5,4 Дж/м2.

Експериментальне вимірювання поверхневої енергії твердих тіл є складним процесом через повільне (в порівнянні з рідиною) протікання релаксаційних процесів і значної дисипації енергії при руйнуванні і утворенні нової поверхні. Із числа існуючих декількох методів вимірювання поверхневої енергії твердих тіл найбільш достовірні результати дає метод нульової повзучості (Таммана - Удіна), оснований на наявності у тіла в'язкої повзучості, тобто здатності за достатньо високої температури повільно текти під дією прикладеної сили. Графічна інтерполяція величини цієї сили до значення, при якому в'язка повзучість врівноважується поверхневим натягом, дозволяє визначити поверхневу енергію.

Поверхневий натяг рідини - фізичне явище, суть якого у прагненні рідини скоротити площу своєї поверхні при незмінному об'ємі. Характеризується коефіцієнтом поверхневого натягу о, що дорівнює відношенню сили поверхневого натягу Рпов до довжини лінії 1, що обмежує поверхню поділу, і вздовж якої вона діє по дотичній в кожній точці перпендикулярно до будь якого елемента лінії поділу середовищ:

σ = Рпов / 1 , Н/м.

Поверхневий натяг має подвійний сенс. Перший - силовий (механічний) - це питома робота збільшення поверхні при її розтягуванні за умови постійної температури; і другий - енергетичний (термодинамічний) — прагнення рідини зменшити надлишок потенціальної енергії на границі поділу з іншою фазою. Визначається як робота створення одиниці площі поверхні поділу фаз Дж/м2.

Для порівняння: за температури 20 °С дистильована вода має поверхневий натяг приблизно 0,07, водопровідна вода - 0,05, ацетон - 0,0267, оцтова кислота - 0,0278, ртуть - 0,4865 Дж/м2.




Другие статьи на тему упаковка и хранение пищевых продуктов
   Основные виды бумаги для продуктов питания
Антиадгезионная бумага - бумага, обработанная веществами, препятствующими склеиванию (чаще всего кремнийорганическими или фторорганическими соединениями). Применяется для упаковывания и прокладки липких продуктов.
   Способы консервирования, основанные на процессе абиоза. Часть 3.
Различают следующие виды обработки пищевых продуктов ионизирующими излучениями: радиационная стерилизация (радаппертизация) почти полностью подавляет развитие микроорганизмов...
   Способы консервирования, основанные на процессе абиоза. Часть 2.
Полные консервы - пищевые продукты, укупоренные в герметичную тару, подвергнутые тепловой обработке, обеспечивающей микробиологическую стабильность и безопасность продукта при хранении и реализации в нормальных (вне холодильника) условиях.
   Способы консервирования, основанные на процессе абиоза. Часть 1.
На основе процесса абиоза консервируются продукты физическими методами. В основе этих методов лежит использование высоких температур, обеспложивающих фильтров, ионизирующих излучений, ультрафиолетовых лучей и ультразвука.
   Комбинированные методы консервирования продуктов
Копчение относят к комбинированным методам консервирования. Это способ обработки мясных или рыбных продуктов дымом, получаемым при неполном сгорании древесины, с целью повышения стойкости изделий при последующем хранении и придания им особых вкусовых свойств.
   Биохимические способы консервирования
Биохимические методы консервирования - квашение, соление и мочение (ациодоценоанабиоз) - это разные названия в принципе одного и того же способа переработки продуктов.
   Химические методы консервирования. Часть 2.
Сорбиновая кислота относится к непредельным и представляет собой белые или слегка желтоватые кристаллы без запаха со слабокислым вкусом. Она подавляет деятельность грибов и дрожжей и слабо или почти не действует на бактерии.
   Химические методы консервирования. Часть 1.
Маринование (ацидоанабиоз) - повышение кислотности среды в продукции за счет введения кислоты. Жизнедеятельность каждого вида микроорганизмов возможна лишь в определенных границах рН среды, выше и ниже которых она угнетается.
 
Свяжитесь с нами

   +38 (056) 790-48-12
   +38 (068) 222-68-07
   E-mail:
   taraplast.com@gmail.com
   erin.sushkova@gmal.com

   Украина,
   г. Днепр
   (Днепропетровск),
   ул. Журналистов, 7


Схема проезда

Партнеры




Партнеры

главная | бутылка ПЭТ | банка ПЭТ | одноразовая посуда | что такое ПЭТ | преимущества ПЭТ | безопасность ПЭТ | статьи | карта сайта | контакты
 

ООО "Тарапласт", 2006 - 2010г. Все права защищены.